Я гадаю,кожен намагається зрозуміти чому діти різних поколінь так відрізняються один від одного. Майже кожного дня ми чуємо:»Сучасні діти не такі як раніше». Так чому ж діти нашого покоління так відрізняються від покоління наших батьків і дідів?

На яку дитину не глянь — усміхнена, допитлива, привітна, жвава, весела, безпосередня і щира. Хіба не така, як десятки років тому? На перший погляд нічого не змінилося, бо дитина завжди — сучасна. Адже живе у свій час і в своєму суспільстві. Та дорослі люди про дітей кажуть, що вони не такі, як колись були діти. От ми, мовляв, були такі хороші, ну, просто білі і пухнатенькі, а ці діти такі... Кожна дитина живе у свій час і вбирає в себе все те, що відбувається в суспільстві на даний момент. А так як в нашому суспільстві змінилося багато всього, то, звичайно, змінилися і діти.

Пам’ятаєте,коли ми були молодшими, ми ховали руки під сорочку і говорили людям, що втратили руки. Перезавантажували відеоігри коли знали, що програємо. Спали з усіма іграшками, щоб ніхто з них не образився. У ручці, з кількома кольорами, намагалися натиснути на всі кнопки відразу.Ми чекали за дверима, щоб налякати когось, а потім йшли, тому що вони були там занадто довго. Прикидалися сплячими, щоб нас відносили в ліжко. Думали, що місяць слідує за машиною. Дивилися, як дві краплі дощу скочуються по вікну і робили вигляд, що це перегони. Сідали за комп'ютер, щоб просто помалювати в Paint. А сучасні діти вже не знають цих малих дитячих радостей. Вони всі у комп’ютерах,телефонах. Мало хто грає на вулиці і спілкується з друзями віч-на- віч. Сучасні технології замінили усе…Діти перестали існувати у реальному світі,усе замінив інтернет.

Зовсім нещодавно я їхала в автобусі і спостерігала таку картину: на зупинці в автобус зайшов ветеран з медалями. Вільних місць не було,так як сьомий клас їхав на екскурсію у місто. Діти грали в ігри на телефоні,слухали музику і ніхто не звернув уваги на похилого дідуся,завдяки якому ми живемо,який подарував нам мирне небо над головою. На щастя,на наступній зупинці діти вийшли і герой зміг сісти і доїхати до кладовища,щоб вшанувати пам'ять про своїх товаришів по службі.

Отож, сучасні діти чудово розбираються в сучасній побутовій техніці, люблять комп’ютер і вміють ним користуватися, мають безліч хитромудрих іграшок, в яких добре орієнтуються. Та не зачерствіли через них наші душі?Гадаю,нам усім варто замислитись над цим і зберегти невгасимий вогник у душі.